Історія коледжу

 Отож базою для Житомирського індустріального технікуму механічної обробки деревини послужила Житомирська об’єднана профшкола, заснована в 1924 році шляхом злиття трьох колишніх професійних шкіл: Першої механічної, Другої хімічної і Третьої будівельної. Першим завідувачем об’єднаної школи був досвідчений житомирський педагог М. П. Пастарнаков, а завучем - Андрій Євграфович Путов. Спочатку школа була дворічною. У 1925/26 навчальному році в школі навчалося 354 учні, яких навчали 23 викладачі, 8 майстрів та обслуговували 10 чоловік техперсоналу. Заняття розподілялись на три триместри: два теоретичних і один практичний. Навчання по триместрах розподілялося так: І-й триместр – з 15 серпня по 15 грудня; ІІ-й триместр – з 1 січня по 15 квітня, ІІІ-й триместр – з 1 травня до 15 липня.

Всі загальноосвітні предмети й частина фахових викладалися українською мовою. Російською викладалися лише «частини будівель», «механіка», «органічна хімія», «загальна технологія», «технологія керамічного виробництва». У 1926-27 навчальному році на відділенні деревообробки навчалося 56 учнів. Але заняття у навчальних майстернях на Московській вулиці розпочалися пізніше через ремонт приміщень і відсутність матеріалів. Навчання було платним, але з поважних причин із 366 учнів 163 були звільнені від сплати.

Відділи школи поділялись на підвідділи: механічний – на металообробний і деревообробний; будівельний – на шляхово-мостовий і архітектурно-будівельний; хімічний – на керамічний і шкіряний.

Згідно з постановою СНК від 23 березня 1930 року Житомирська чотирирічна індустріальна профшкола була перейменована на Житомирський індустріальний технікум, директором був призначений П.Г.Богдан. Під такою назвою заклад діяв до 1939 року, коли став іменуватися «Житомирський технікум механічної обробки деревини». У довоєнний період підготовка спеціалістів для меблевої промисловості в Україні здійснювалась лише у Житомирському технікумі МОД, куди поступали юнаки не тільки з більшості областей України, але і з Росії та Молдавії.

Навчально-виробничі майстерні технікуму виконували найрізноманітніші роботи: токарні, механічні, фрезерні і стругальні а також ремонтування двигунів внутрішнього згоряння, електромоторів, верстатів всіх конструкцій, оптичних та фізичних приладів і медичних інструментів. Таким чином не тільки забезпечувалася виробнича практика, а й підтримувався бюджет технікуму.

У зв’язку з німецькою окупацією Житомира з 1941 року технікум був змушений припинити свою роботу. Але вже 2 січня 1944 року - наступного дня після визволення міста - почалася відновлення діяльності технікуму. В березні цього року було здійснено набір студентів на перший та другий курси, а в вересні – на перші курси механічного, технологічного, планового, бухгалтерського відділень. Перший повоєнний випуск відбувся у 1947 році, тоді в технікумі навчалося вже 432 особи.

Наступні роки діяльності навчального закладу характеризуються зростанням чисельності студентів та викладачів, зростанням професійного рівня викладання різноманітних дисциплін, зміцненням матеріально-технічної бази.

На протязі 60-х – 70-х років здійснювалось будівництво нових навчальних корпусів, було побудовано найкращий на Житомирщині спортзал площею 570 кв.м, щорічно вводилися в експлуатацію навчальні аудиторії. Але найбільш масштабне будівництво навчального корпусу на 1200 місць розпочалося у 1973 році і 1 вересня 1977 року він був введений в експлуатацію. Після побудови у 1978 році студентського гуртожитку на 537 місць остаточно завершилось формування цілого студентського містечка технікуму, яке розмістилося в центрі міста в межах вулиць Котовського (нині вулиця Михайла Грушевського), Московської (нині вулиця Небесної сотні) та Чапаєва (нині вулиця Степана Бендери).

У наступні роки викладачі та студенти брали активну участь у семінарах, нарадах, виставках. Зокрема, технікум був неодноразовим учасником профільних виставок на ВДНГ СРСР у Москві та ВДНГ України у Києві.

Наказом Міністерства освіти України № 162-к від 2 серпня 1990 року Житомирський технікум механічної обробки деревини був реорганізований у вищий навчальний заклад – коледж з присвоєнням навчальному закладу найменування – Житомирський технологічний коледж, а у 1993 році – акредитований за другим рівнем в системі безперервної освіти, що забезпечує підвищений рівень підготовки спеціалістів.

У другій половині дев’яностих років у коледжі практично заново було створено методичне та програмне забезпечення для підготовки спеціалістів усіх спрямувань, що було відзначено Міністерством освіти і науки України. Проведена тотальна комп’ютеризація навчального процесу, на даний час викладачі та студенти використовують у своїй роботі біля двохсот комп’ютерів. На теперішній час у коледжі створені гарні умови для навчання і побуту студентів: є три навчально-лабораторні корпуси, навчально-виробничі майстерні, бібліотека, гуртожиток, медпункт, стоматологічний кабінет, актова зала, спортивно-оздоровчий комплекс.

Наказом Міністерства освіти і науки України №388 від 2.04.2015 року було проведено реорганізацію Житомирського технологічного коледжу шляхом його приєднання до Київського національного університету будівництва і архітектури як відокремлений структурний підрозділ - Житомирський технологічний коледж Київського національного університету будівництва і архітектури – із збереженням ліцензованого обсягу, державного замовлення на підготовку фахівців та надання йому окремих прав фінансово-господарської самостійності.

Хронологічний покажчик історії коледжу